так блін, бу-ба-бу теж входить до шкільної програми, 11 клас.

ми український пост-модернізм не проходили (та і світовий, хоча у програмі зарубіжної він є)

кстатє, я б не називав бубабу постмодернізмом

Відчувається інтертекстуальність, спермомарення, постійна іронія та пародіювання (у самій назві навіть) у творчості Ірванця та Андруховича (Неборака я не читав ). Але як недосвідчений абітурієнт, прагну почути Ваші(твої) аргументи, коли це можливо

Спермомарення як одна з ознак постмодернізму - це треба запам"ятати))))))))))))))))))))))

неенциклопедичне визначення, звичайно, але ж зображення сексуального у наших пост-модерністів якісно відрізняється від модерністичного. ні? мені цікаві погляди людей, які в цьому прошарені, бо підручники так не напишуть і, тим паче, вони часто суперчать один одному, йопт.

Словом, кому ше цікаво:
стаття якраз на цікаву нам тему, "Бубабу - постмодернізм чи модернізм"
http://ukrart.lviv.ua/poetskr414.html

Те, як розшифровується назва Бу-Ба-Бу і як вважає сам Неборак - іще не каже про постмодерність чи непостмодерність, сучасність чи несучасність їхнього стилю. Можна так само сказати, що в постмодернізмі взагалі немає нічого нового, бо він використовує ті самі літери і навіть слова, що й усі попередні стилі)))

Якщо зважати на всі численні визначення постмодернізму і його ознаки, то Бу-Ба-Бу цілком туди вписується (іронія, деконструкція, алюзії, цитати, грайливість етсетера). "Спермомарення" я би не зараховував до таких ознак, просто бубабістське "зображення сексуального" цілком логічно є більш вільним, більш іронічним аніж модерністське (особливо коли казати про український модернізм, бо в західному спермомарення було побільше, ніж навіть у нашому "постмодерні").

Втім, враховуючи невизначеність самого терміну "постмодернізм", можна Бу-Ба-Бу постмодерністами і не вважати. Один хрєн.

(Сміт, я знаю, ти не любиш офтопів, тому можеш створити в "Літературі" тему про це і перенести туди останні 5 постів, а я вже там розберуся)

Мабуть, Віктор знущається із літературних критиків, які вже десять років йому кажуть: "Ви пост-модерністи", а він їх переконує, що геть ні, це сюрреалізм та необароко. А я б поезію Андруховича, там де він "дз-дз-дз" зачитує, назвав би неофутуризмом, а чом би й ні.

Думаю, ми повинні холодно ігнорувати ці теревені та змусити Бу-ба-бу, під загрозою вилучення творів з крамниць, визнати себе носіями пост-модерністичних ідей.

Сабж.

эхх... мы в школе даже модернизм вроде Стуса и Костенко не успевали учить, не то, что БуБаБистов.

оставалось разве что на внеклассное чтение. кстати, постмодерном я бы сабж тоже не назвал. скорее - рефлексивное отрицание модерна.

не то, что у Подервянского - сплошная деконструкция с помошью ненормативной лексики и доведения сюжетов классики до абсурда.

Тут головна проблема навіть не в тому, ким є БуБаБу, а в тому, чим є постмодернізм Як на мене, абсолютне заперечення всього попереднього, і передусім модерну, із тотальним еклектизмом і доведенням усього до абсурду (як ото в Подерв"янського) - то радше авангардизм, чи неоавангардизм, аніж суто постмодернізм.
Взагалі, мені здається, що смисл префіксу пост- у тому, що це одночасно анти- і нео- : тобто постмодернізм не тільки заперечує модернізм, а якоюсь мірою і продовжує його. Багато літературознавців навіть вважають, що постмодернізм і є просто іншою стадією модернізму, але в суті те саме. Я не зовсім згоден, але...

шкільні вчителі - найконсервативніші людські істоти .

а взагалі, вся історія людства - це чергування модернізму та постмодернізму, епох "духа" і "розуму". чим рабле не постмодерніст? а ще (стирила цю думку у затонського) у Екклезіаста було сказано: "нема нічого нового під сонцем.. усьому свій час.. час руйнувати і час будувати.. час розкидати каміння і час його збирати.. час любити і час ненавидіти, час війні і час миру", передбачаючи таким чином історію людства як зміну епох "підйому" і "спаду", "истовой веры и утомленного безверия, эпох самолюбования и самоосмеяния". замкнуті цикли .

гг чи не семков говорив (в шутку) шо назвали пост-, бо розгубились, як взагалі називати це неподобство після модернізму :-).
мені це до речі подобається, бо література, названа постмодерною, іноді (майтулиться до купи лише хронологічно, і еклектизм тут мало поможе. Загалом йому (ПМу) вже полтіннік, пора б іншу літепоху окреслювать))), може бубабу туди впишеться

"це можна назвати поліфонічно-карнавальним стилем літератури" - термін якось змах*є на брєд злегка, ну але небораку видніше)

це український авангард (хочете, приставляйте до цього слова ”пост”)
і це не я придумала.

я у Семківа таке визначення читав

і Харчук так називає