Як це так, товариші? Теми про Юрія Андруховича досі не було створено (ну, або знайдено мною)? Ніпарядак.

Сабж - ІМХО, найкращий сучасний український письменник. Пише цікаво, якісно, дуже класним стилем, словом

А ось зовсім нещодавно пан Юрій видав новий роман, який я збираюся на найближчій книжковій ярмарці придбати і прочитати - ну і викласти свої враження, звісно.

Прошу висловлюватися.

Книжку купив, уже майже половину прочитав замість того, щоб нормально готуватися до іспиту з (Д)ЦП. Що сказати?

По-моєму, характеристики "Патріарх" і "сучасний" суперечать одна одній. Патріарх він на то і патріарх, що втілює якусь тяглість традицій, непреривность времьон, ну і в деяких випадках закостенілість, опір новому, консерватизм.

ну, віталік, так сталось, шо в їхньому "угрупуванні" Бу-ба-бу були певні..посади,титули чи шось таке.
і він був патріярх

так шо тут не зовсім автентичний смисл

а шо, нова книжка хороша? покрутила в руках, а так і не купила

зажала
варто?

Я це знаю Але "Патріарх укрсучліту" - це вже інше.

Ясно, що я придрався до дрібниць. "По темі" мені не дуже хочеться писати, просто, для мене Андрухович залишився в 1-му номері журналу Сучасність за 1992 рік (який я прочитав, звісно, пізніше, може в 98-му). А то, що він є зараз (навіть, не як письменник, а як символ, глашатай, і, зрештою, Патріарх) - сумно і вбого і хочеться забути.

Дописано о 19 годині 08 хвилин 55 секунд
От бачте, не хотів, а написав :)

Так

Я створював тему. Правда може не в Літературі.

в "Літературі"

Так блін, то ж тема про біографію Андруховича, а не його творчість. Там про творчість майже і не сказано нічого.

Укрсучліту вже, фактично, 20 років. Достатній термін, щоби мати власних патріархів - навіть у звичайному значенні цього слова. Ну і плюс Андруховича справді називають Патріархом, і не лише у Бу-Ба-Бу початку 90-их, а й взагалі в літературних тусівках.

виписався. причому дуже давно.
боян? але правда

"Дванадцять обручів" мені сподобалися, хоч вони й зовсім не схожі на його попередні романи. Останні його вірші теж не схожі на попередні. Останнього роману ще не читав, але не гадаю, що він виписався - просто змінився. Це, мабуть, теж боян

12 обручів несхоже?
а Вам нічьо не нагадує сюжетна лінія:
роман із одруженою жінкою (Ада Цитрина-Рома Воронич)
герой-чужинець, гість (Цумбрунен-Стах)
+ є штучки "прописані" із зацікавленості (зокрема і наукової!!!)Антоничем
+есеїстика подекуди тупо контрл це-контрл ве із есеїстики...
есеїстика видана по 2 рази під іншими заголовками та дуже незначними змінами...
+остання книга поезій-книжка, яка визнана провалом року і я навряд з цим не погоджуся....

ПееС: сабж мій улюблений письменник і гуру

Щоб там всі не казали-він найкращий, він "папочка" .І нетурбує.Сподобалися 12 обручів,хочу прочитати Таємницю,найулюбленіший-Перверзія.

це дуже потужний науковий аргумент!
ріспєкт

але буд-яку думку варто аргументувати. "науково" було вжито іронічно, але я мала на увазі, що це гілка ЛІТЕРАТУРА і аргументу *не їбе* тут, на щастя, недостатньо

...це не аргумент,це вигук....Здається,там нічого аргументувати...Хтось незгоден,що він геніальний?Чи і це треба доводити?

ну шо напишеш

не буду цитувати,бо впадло розкривати книжки,але його варто поважати за його геніальні метафори,іронію,порівняння(зе бест)!

А я не знаю. Ацтойша якась... або настрій нечитацький, або не маю літературного смаку. Позавчора дочитала "Дванадцять обручів". Мова мені сподобалась..навіть словєчки виписувала, а сюжет і всьо такоє Не затягнуло чомусь

а мені Андрухович подобається моментами: про Руслана Прекрасного, який трагічно ліз за водярою на заправку (ну чому саме Руслан Прекрасний, а не там скажімо Ваня Белий?? ), або якщо брати з тієї ж "Московіади", то можу кілька разів на день для підняття настою перечитати уривок про те, як основоположник якутської літератури Вася Мочалкін спускався ліфтом до Алки з відрізаною лівою груддю. Або з "Перверзії" шось на зразок: "Італія, за что тібя люблю? за то, что дмеш у дупу кораблю" щось от-таке.
Не всі книги до читала до кінця, тому що, хай простить мене Колдєр за ненауковий термін, в мене якесь сюжетне перенасичення! О!

дуже тонкий жарт від Фабер був! о!


2 Брайтсайд: висловлювати думки, обгрунтовуючи власне бачення зовсім не значить цитувати книжки...
карочє, пішла курити, а то ...
як дєцкій сад

я і не казала,що для цього треба цитувати,просто у нього є багато уривків,які доводять його геніальність,і краще б їх було процитовано,але так як я вже зазначила про свою неабияку лінь,вибачайте за їх відсутність

йолкі, ну щодо андруховича це ж абсолютно іронічна клікуха. Вони ж, бубабісти, на початку 90-х карнавалили по повній, гралися з цими титулами, по приколу корони і мантії натягували.

2 Колдер. ми колись із Зміючкою приколювались, що межа між нашим і вашим поколінням полягає в тому, шо для нас мегабох - андрухович, а для вас - дереш А такі, як Альбірео, шо "під жаданом" - це перехідна форма

і повторюється андрух лише у публіцистиці. Романи в нього щоразу свіжі.

дадада, і самий свіжий - "12 обручів", правда, о сором, Диявола ще не осіліла, але згодьтесь, 12 обручів - гарно написане повторення добрих старих пантів? ( за слова атвічаю, якшо шо, можу зааргументировать)

+1
от і я про то же

ну-ну. Ждьомс.

А, не наєте, що в нього тама нове вийшло?
а то мені пробували щось на Петрівці із незрозумілою назвою напарити, але я не повівся.

Щось вроді "Диявол ховається в жирі". Чи "в салі"...

Мне вот интересно, мой комментарий кто-то удалил или я его завтыкал написать )

Так вот. Лирический герой Андруховича (он у него один-единственный) — это пожилой полуразбитый скучающий алкоголик, который постоянно ноет о том, что все вокруг не дают ему жить так, как он сам этого хочет, и о прошедших прекрасных временах, когда пиво было выше, а деревья вкуснее. Его движущие силы это: дискомфорт в желудке и члене, а также здоровый детский интерес к опытам на окружающих.

Язык получше, на четвёрочку. Но первый фактор отвращет меня окончательно.

Нє, ну якшо так:
хто такий герой Генрі Міллера?
хто Чайльд Гарольд?

цікаво читати лише про суперменів та декадентів...

То не то.

Там чуваки хотя бы борятся как-то, предпринимают какие-то шаги, ищут. А этот тупо ноет. Всё знает, весь из себя кореец в седьмом поколении: переел всех собак, но постоянно ноет.

И вообще нормальный писатель должен хотя бы несколько типажей продумать.

"Таємниця"
шото таке автобіографічне

як це нічо не прєдпрінімаєт? а ідолів радянської імперії хто валить ? чесно кажучи, ниття ніде не бачила баб тра..ає, пише вірші, ходить на бали. чого ж йому за минулим жалкувати? минуле=совєти, несвобода слова . патріархальний він, правда, трохи у ставленні до жіноцтва. але то таке .

Не люблю спори то-не то, але разок можна.

Герой Генрі Міллера: мене ніхто не розуміє, бабок нема, але працювати фпадло; хочеться написати книжку, але не знаю як. і при цьому: в історії нормальні митцІ: Ван Гог, Бодлер, Рембо і ЯЯЯЯЯ!!!!
Чайльд Гарольд: сплін/хандра/хандра/сплін
Гессе - ноу коментс))
Ерленд Лу - !

І, скільки там тіпажей у Желязни чи Фрая?

оу-йе. санітар лєса

Одного літа я прочитала "Дванадцять обручів", "Рекреації" і "Московіаду" і шось воно все мені не пішло... А минулої осені мені підсунули "Перверзію" і тоді зрозуміла, як воно - любити Андруховича - за стиль написання, за іронію, за Антонича, навіть за деяку передбачуваність його сюжетів. Найкрутіше, правда, коли він вживу читає власні тексти - вони тоді наповнюються якоюсь мало не демонічною енергетикою. А щодо "Таємниці" - мене особливо затягнули автобіографічні моменти, що стосуються мого рідного міста, а читається загалом легко і приємно, хоч ніби нічого вражаючого нема (метафори та порівняння, як завжди, насичені та яскраві).

Книжку купила та щей його зустріла в книгарні!(звісно за автогаф я не забула) !Я б не сказала що це щось нове,книжка написана його оригінальному стилі!Тематика дещо інша,і як на мене досить цікава!Можливо написано як діалог але я бачу в цій книжці щось автобіографічне.

Мені Андрухович не дуже подобається. Читав його 12 обручів, намагався читати Московіаду і Таємницю. Не зміг себе заставити читати далі ніж перші 50 сторінок. Якось так все мляво і поверхово. Особливо дратує недоречність вживання ним нецензурної лексики. Я звичайно розумію, що то має скласти враження розкутості і сучасності, але вона так не ліпиться під його псевдоінтелектуальний імідж. По-моєму він у великій мірі попсовик, якоїсь глибини в його творах я не відчув. І ще ця його дешева зачарованість Європою, яка дуже пахне грошима західних стипендій.

Натомість мені дуже подобається Забужко. Вона справді дуже чесно і прямо пише про сучасну українську реальність з її яскраво вираженою інтелектуальною бідністю. А Андрухович - то рак, що є рибою на безриб'ї.

о майн гад!

когось можна ше зараз епатувати нецензурною лексикою?

це, вибачт, ми нещодавно із подругою і знайомим хлопцем обговорювали фотку оголених закоханих. от вона сказала: "фу, голі, пошло!" а ми з чуваком кажемо: "да ну, це ж так красиво, подивись, як знято, як фотографу вдалося вловити їхню чуттєвість і настрій, пасматрі какой пійзаж на фонє...і подібне", а вона каже: "какой ше пійзаж?" зате, шо пошло, так то зразу привернуло її увагу. Вашу увагу привернуло слово ХУЙ, а тому сприйняття усього іншого було затьмарено і текст ви реципієнунтували через призму раження від парканного слова! ну, нє?

ІМХО, сучасний письменник, шо пише "з матюками" не має за мету здивувати чи тамнаступити на суспільну мораль, бо остання станом на сьогодні вже надто вільна для можливостей "здивування" загартованого читача.
ПееС:втім, Ваш аргумент типовий

Дописано о 00 годині 42 хвилин 00 секунд
песе: слово ХУЙ прошу вважати цитатою

Згоден, але вживання нецензурної лексики справляє на мене не шокуюче враження. Я мав на увазі інше. Нецензурна лексика у виконанні Андруховича звучить як якійсь дешевий ексгібіціонізм: "от дивіться, а я можу і таке", а не відіграє справді експресивної функції, на що можна було би сподіватися. Для української літератури це не настільки типово поки що і мені здається, що Андрухович таємно пишається своєю "сміливістю" в переламі давніх табу. Але толку з того якось, на мою думку, мало. Може цей автор грає просто перехідну функцію у тому, щоби зробити українську літературу більш сучасною, але мене хвилює те, що сучасність іде в формі простої імітації інших. Справжньої роботи думки, замислення над світом і над собою не відчувається. Рефлесії Андруховича не вистачає глибини. А отже він є інтелектуалом "з маленької букви". От він і намагається завоювати Захід не думкою, а формою. Але скоріше за все ніякого особистого докору Андруховичу зробити не можна бо він є просто продуктом сучасного українського суспільства, яке, схоже, у своїй більшості хворе на тотальний дефіціт саморефлексії і чесності у баченні себе. Справді турбує те, що цій нації настільки не потрібен інтелект і якась культура світового класу. Все таке сіреньке, нещасненьке і щасливе долучитися до чогось іншого (Європи у випадку пана Андруховича). Мені в Андруховичі подобається тільки одне - його відкритість до комунікації із європейськими країнами, намагання заговорити з іншими, показати якою насправді є сучасна Україна. Не його провина, що загальний рівень культури у нас настільки низький, але він намагається принаймані щось зробити, щоби говорити про це. Мабуть він відчуває, що така необхідність прямого діалогу із Заходом (все не через Росію) є, але ж "один в поле не воин"...

Власне, що я думаю з приводу "Таємниці" Андруховича...

[/quote]
Згоден, але вживання нецензурної лексики справляє на мене не шокуюче враження. Я мав на увазі інше. Нецензурна лексика у виконанні Андруховича звучить як якійсь дешевий ексгібіціонізм: "от дивіться, а я можу і таке", а не відіграє справді експресивної функції, на що можна було би сподіватися. Для української літератури це не настільки типово поки що і мені здається, що Андрухович таємно пишається своєю "сміливістю" в переламі давніх табу. Але толку з того якось, на мою думку, мало. Може цей автор грає просто перехідну функцію у тому, щоби зробити українську літературу більш сучасною, але мене хвилює те, що сучасність іде в формі простої імітації інших. Справжньої роботи думки, замислення над світом і над собою не відчувається. Рефлесії Андруховича не вистачає глибини. А отже він є інтелектуалом "з маленької букви". [/quote]

Може, вам просто попалися не ті тексти. Андрухович - це насамперед "Рекреації"..

Мені здається, що він, хоч і сноб, не позиціонє себе як інтелектуала.

что-что? а кем же тогда позиционуе - работягой?

если всерьез, то он вроде всегда и везде типа "поэт", а это никто иной, как интеллектуал

а еще, мне кажется, что он не сноб, представьте?

ну вам як дітям тра на пальцях пояснювати.
інтелектуал - це той хто сидить в бібліотеці, пише нецікаві монографії й отримує оргазм від знайденого у букініста томіка Гайдеггера. Поет - це той, хто бухає, пише афігенні книжки й отримує оргазм з молодими поетками, критикесками і журналістками.

"З риторик і поетик академій - гайда на площу, як на дно ріки, знаходити у вирі цілоденнім ці рими, вчителям наперекір" - це шо, позиція інтелектуала?

Я абсолютно згодна шо але мені здається він на це і не претендує. Поети мають право залізти на алімп, вєщать істіну від балди, нічого не доводячи, та ще й прикидатися шо так і нада.

от спасібо, шо ви нам, темним, все на пальцях про Хайдеггера і оргазм пояснили.

Та марно старалися, ми ж такі тупі, що все одно вважатимемо:

An intellectual is one who tries to use his or her intellect to work, study, reflect, speculate on, or ask and answer questions with regard to a variety of different ideas.

за таким визначенням навіть Копань інтелектуал

Рецензия на "Тайну":

http://kolonka.com.ua/2007/05/25/tayny-yuriya-andruhovicha/