Чотири типи ”професійних українців

Захотілося в цей урочистий день вивісити в ЖЖ щось «нехороше» і, одночасно, «нетипове». Вирішив коротко описати кілька стандартних типажів «професійних українців». Все це представники своєрідного «патріотичного ґетто», що останні шістнадцять років існувало, і продовжує існувати, у своєрідній «паралельній реальності». Запитання до читачів – чи правдиво описані мною дані типажі? І як довго ще буде існувати «патріотичне ґетто»?

«Гаркун-Задунайський».(цей типаж мною частково «сплагіований»)
Чолов’яга віком від сорока п’яти років і старіше. Зазвичай одягнений у засалений піджак, і неохайно випрану сорочку або вишиванку. Якщо носить окуляри – то обов’язково у товстих рогових оправах. Інколи носить довгі сиві вуса. Дуже часто має явні психічні відхилення (типу: «я розмовляв з Шевченком!»). Любить до теми, і не до теми, згадувати і цитувати Шевченка, Лесю Українку і Івана Франка. Дуже часто належить до різноманітних неязичницьких сект. Вершиною релігійного одкровення вважає твори Лева Силенка і Галини Лозко. Любить поговорити про «Трипільську цивілізацію» і «прадавні корені українців»(хоча немає фахової історичної освіти). «Завсігдатай» всіляких нудних з’їздів, мітингів, вшанувань і т.п. Активіст якоїсь анахронічної націонал-демократичної партії або «Просвіти». Інколи, по мірі старіння, переходить на більш радикальні позиції. Деякі, співають у різноманітних псевдо-фольклорних хорах. Представниці цього типажу, приналежні до жіночої статі, відрізняються підвищеною екзальтованістю.

«Селф-мейд українець»
Походить з великого індустріального міста на Сході України. Російськомовний чувак, який вивчив українську і намагається бути «чимось абсолютно протилежним до москаля», такий собі «москаль-навпаки». Носить майку з написом «Дякую Боже, що я не москаль», раніше був націонал-демократом а нині здебільшого ліберал (бо «москалі анти-ліберали»), прибічник вступу до НАТО і ЄС (бо «москалі проти НАТО і ЄС»), космополіт (бо «москалі ксенофоби»). Любить говорити про «європейськість України» і т.п. Поширення цей тип набув після Майдану, хоча окремі такі типажі існували і до Помаранчу. Представники цього типу складають більшість дописувачів ЖЖ-спільноти «Фофудья».

«Гламурний націоналіст».
Виріс у інтелігентській родині. В дитинстві був у «Пласті», їздив на «таборівки», де розучив кілька повстанських пісень та полюбив волати біля вогнища «Бьютифул Карпати» та ”Ми хлопці з Бандерштату” (що вважає вершиною націоналізму). На свята і канікули їздить до Львова або у Карпати. Часто носить вишиванку, але здебільшого модні західні шмотки. Зазвичай вчиться у «Могилянці», по закінченні якої влаштовується на посаду «менеджера середньої ланки» в представництві якоїсь американської (або іншої західної) фірми або фонду (в кращому випадку – журналістом). ”Отримує органзм” від творчості сімейства Юрка Андруховича-Софійки Андрухович-Андрійка Бондаря-Любка Дереша навіть не читавши їх.

«Нескорений».
Виріс у робітничій родині. Освіта середня або «незакінчена вища». Вважає що головне завдання його життя - пиздити «ворогів нації». Однак часто не може раціонально пояснити чому саме ті чи інші люди є «ворогами нації». Займається єдиноборствами або «качає залізо», але нерідко вживає аж надто багато алкоголю. Так само любить носити вишивану сорочку (інколи чорного кольору) і інколи вистригає оселедця. Часто любить говорити про «козацьку славу», «смерть великих лицарів», «славу УПА», проте ніколи серйозно не вникав у дослідження історії козацтва чи УПА. Улюблені фільми – «Нескорений», «Залізна сотня», «Атентат»(звідки зазвичай і черпає знання про УПА). Улюблений аудіоальбом – «Наші партизани» (або «Легіонер»).