Людоньки! Страсть як хочеться що-небудь деконструювати, а співбесідника немає, та ще й такого який рубить фішку в дискурсі. Може обміняємось геніальними думками, моя жизнь в Гайдегері, Гайдегер і Я тощо, західна філософія та ідіотизація культури. Камінь в Гайдегера: Гайдегер не довершив почату працю "Буття та час" і здається врешті решт визнав раціональну непізнаваність буття, але якже бути з його заявами, що буття це час? Тут неувязочка виходить, адже якщо час є буттям, непоясненим залишається онтичний характер сущого. В описі Гайдегера феномену як переходу з забуття в неприхованість і назад виявляється розрив між забуттям та неприхованістю, це непояснений перехід, стрибок, як пояснити неприховане, наявнісний бік сущого, а він таки наявнісний як би Гайдегер не замовляв, що буття це час, все ж таки щось завершене в сущому є. Хоча Гайдегер правий в своїй критиці метафізичного розуміння енергії як акту, тобто переходу з потенції в акт, адже тут теж міститься розрив між потенцією та актом, Гайдегер називає такий акт як собою-в-дії-та-кінці-володіння і він логічно відкидає в-кінці, виходить просто собою-в-дії-володіння без завершення, однак завершеність все ж таки існує, це факт досвіду, це звичайно вже не завершеність в-кінці, не детермінованість ентелехією, однак завершеність якогось іншого роду. Таким чином Гайдегер мав прийти до такого висновку, буттям сущого є неволіюча присутність волі і одночасно воліюча відсутність волі. Таким чином невірні як метафізичні стратегії так і антиметафізичні, одночасно з утвердженням метафізики народжується її заперечення, а з народженням її заперечення народжується її утвердження і так регрес у бескінечність. Такий стан виходячи з парадигми західноєвропейської філософії в принципі не можна назвати ані шизофренічним ані нормальним. Це можна визначити тільки з третьої точки зору, яка розриває цей регрес. Хочете знати більше?

default

Ну просили ж тебе: скинь генератор. От і поговорити можна було б

default

Чоловіче - та Ви замість дискурсу прагнете насолодитися власними словесними констукціями, які насправді схожі на незвязний потік свідомості а не на започаткування конструктивного дискурсу. Нахапавшись мудрих словечок треба спочатку зрозуміти їх значення не з словника іншомовних слів а з філософських напрацювань з якими Ви ще дуже мало знайомі .

Так що говорити з Вами вуйку на такі теми ще троха рано.

Але спроба дуже варта уваги, принаймні ліпша як обговорення найкращих хлопів в Могилянці

О.,
"Гайдегер правий...", "Тут неувязочка виходить...", "Гайдегер мав прийти до такого висновку..." - це самі по собі дуже сильні слова

Тобі не здається, що тільки філософи (за освітою) починають інтерпретувати чи прагнути зрозуміти зміст слів, так би мовити шляхом тлумачення, Канта, Гайдегера, Арістотеля чи кого там ще, так одразу вони із шаленою швидкістю починають відходити від справжньої суті речей і сильно плутатися у словесному апараті?
Адже буття принципово неможливо виразити через слова, як неможливо адекватно передати словами певний екзестенційний досвід, можна лише спробувати передати... Вони усі пробували і напевно дуже незадоволені були би з того, що їх невдалі фрази інтерпретують як ЩОСЬ-ЩО-МІСТИТЬ-ІСТИНУ-ПОВНІСТЮ, замість того, щоб прочитати (зануритися), стерти (як палімпсести) усе сказане і вчинити свою спробу висловити досвід.
Чи маєш ти особисто досвід, який мав Гайдегер, коли писав інтерпретовані тобою слова? Або інший? Тоді поділись ним.
Найкращий плацдарм для деконструкції - власна свідомість і те, що можна витягнути з її підпоріжжя

Людоньки, ви мене насмішили, з чого ви взяли, що я не розумію те що написав? моя освіта дозволяє мені інтерпретувати Гайдегера та його творчість. Тетяна, вибач, але те що ти написала, повна маячня. Взагалі, щоб мене критикувати чи я розумію те про що кажу, вам самим треба розуміти ті речі про які я вів мову і мати таку ж саму освіту. Чомусь коли фізик починає розмовляти про кванти, біфуркації та фрактали ніхто йому не закидає гру словами чи відхід від суті речей. Ви глибоко помиляєтесь якщо вважаєте використання термінів негативним явищем, навпаки використані мною терміни історики філософії як раз і зрозуміють правильно аніж якби я використовував свої слова, як раз це і є дотримання правил дискурсу, я використовую ті терміни які склались історично, в результаті КОМУНІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ, тобто тих людей які присвятили цьому своє життя і які зважали на всіх інших таких самих людей, на їхній досвід та творчість, це і є спосіб в який здійснюється наука. Якби ви поважали працю філософів так само як працю юристів, фізиків, чи математиків ви б не стали прискіпуватись до термінів, а постарались би вивчити хоча б якусь інформацію про предмет філософії замість того, щоб  високомірно повчати людину яка цим займаєтьтся про предмет її фахового заняття. Хоча це не дивно, предмет філософії специфічний, як Достоєвський зауважив "Філософ на Русі слово бранноє і означаєт дурак", це наш традиційний обскурантизм промовляє. До того ж взагалі філософія для звичайних людей небезпечна, оскільки вона може деконструювати їх догматичний світогляд, проблематизувати його, в той час як вони прагнуть вдоволитись своїм "жизнєнним опитом" і вважати його за остаточну істину, або взагалі не хочуть ні про що думати. Тетяно, я не намагався інтерпретувати слова Гайдегера а як раз його досвід, взагалі філософія невід"ємна від досвіду, і що значить поділитись досвідом? Гайдегер як раз за допомогою неологізмів і намагався висловити свій досвід, і як можна повз його творчість зрозуміти його досвід? викликавши його дух чи що? Названі терміни насправді прості як дошка і стосуються як раз фундаментального досвіду нашого життя - досвіду енергії, дії, суще є дією, наша людська природа не існує поза дією, є по-дією, по-дією зв"язку зі світом та з суспільством і рефлексивно з самою собою. Це є загальним місцем сучасної філософії. Якщо раціоналістична філософія намагалась так би мовити виокремити глядача з сущого, представити його немовби стоячою водою, яка відображує об"єкти світу, сучасна філософія стверджує, що наше існування включене в буття, зачіплене в буття, і тому "об"єктивного" пізнання бути не може, пізнання є функцією зв"язку спостерігача і спостереженого, а також самого цього зв"язку (Ейнштейна пам"ятаєте?), з цього випливає, що не існує наприклад часу і простору як апріорних об"єктивних феноменів, але вони є зв"язкорозмірними феноменами, це до речі підтверджується сучасною фізикою, біологією та ін. науками. Однак якщо фізика не рефлексує над своїми власними підставами, це має робити філософія. Гайдегер намагався відповісти на найфундаментальніше питання філософії, чим є буття, чому існує дещо а не ніщо. Яка основа сущого? Він створив найвидатніший синтез онтології в 20 століті. Він стверджує, буття є час, не в сенсі лінійного, об"єктивного часу раціоналізму, але в сенсі зв"язкорозмірного часу, воле-розмірного часу, хоча у Гайдегера як я казав, наприкінці аналізу, коли він хотів відповісти на питання, що таке буття саме по собі а не у зв"язку із сущим, виникли проблеми, з одного боку, онтичний, наявнісний бік сущого вимагає, щоб буття мало волеподібний характер, однак наш аналіз досвіду екзистенції руйнує пізнання буття як волі, при цьому він же (досвід), одночасно спонукає нас до визнання буття як волі. Складається прадоксальна ситуація, буття не можна визначити як волю, але не можна визначити і як не-волю, це воліюча не-воля, і неволіюча воля одночасно. Цей досвід може пережити будь-хто, а висловити тільки філософ. Недарма кажуть, що споглядання природи викликає якусь тугу, вказує на якийсь відсутній елемент і в той же час не підтверджує чи він є насправді, це шизофренічний досвід нашого буття, і сучасна філософія не має виходу, вона не може відповісти на поставлені нею питання, точніше це західноєвропейська філософія, є ще альтернатива - православна філософія енергії, про це я і хотів поговорити з тими хто рорзуміється на філософії.

Ну, це вже краще, але треба ще попрацювати над ясністю думки. А як щодо Бердяєва?

Чи не має це означати, що всі (чи принаймні більшість) наукових термінів мусять розхапати різні науки, та ще й найсуворішим чином проліцензувати їх використання (GPL forever!), щоб жоден "нє-фахівєц" не мав права терміновживання без відповідного сертифікату? Ще й інституцію якусь паперовидавчу придумати...

Це круто
"взагалі філософія для звичайних людей небезпечна"
То чим саме філософи за освітою від них відрізняються?

"фізика не рефлексує над своїми власними підставами"
Вона якраз рефлексує і дуже активно

Я просто намагаюся зрозуміти чи можна стати філософом після певного навчання, чи це певний рівень розвитку людини, якого вона досягає незалежно від отриманої освіти (фаху). Тобто чи можна говорити про специфічний фах філософа?

"досвід може пережити будь-хто, а висловити тільки філософ"
Не досить переконливо, бо найвища радість для того, хто використовує слово, є розуміння того, до кого воно звернене. Якщо результат КОМУНІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ можуть зрозуміти лише такі фахівці, то не про буття вони говорять, а відпрацьовують термінологічний апарат з метою, далекою від пошуку його суті.

Мені, звісно, хотілося би ще дещо сказати і про "волю", і про "тугу", але бачу, що тобі потрібні інші співрозмовники, а я не підхожу. Вибач за втручання у тему - замовкаю.

Тетяні. Про фізику, під рефлексією  підстав я мав на увазі не наукову теорію, а філософську метатеорію, яка не в компетенції науки. Біологи, наприклад, оперують такими словами як "життя", "розвиток", фізики "матерія", "рух", але фундаментального аналізу цих понять вони не дають і не можуть дати. Гайдегер визначав такі науки як "онтичні", такі, які стосуються сущого, а ось буття сущого, його остання основа, з якої і може прояснятися остаточно суще, а отже і науки про суще, в компетенції лише певного виду досвіду - філософського. Цей досвід є тільки у фахівців, на цьому я наполягаю принципово, чому? Тому що пізнання є функцією спілкування! Ти схоже прихильниця індивідуалізму, вважаєш, що окремо взята людина поза суспільством і спілкуванням може мати досвід істини, в тому вся і справа, що сам досвід є функцією спілкування, особистий досвід реалізується як відмінність спілкування, як мій особистий неповторний підхід до дійсності, але він можливий тільки в спілкуванні, в спільному, тому я і кажу відмінність спільного, це не проста тотожність А=А, але відносна тотожність, щоб реалізувати свою власну неповторність, я маю не відходити від спілкування, а навпаки, максимально сильніше спіл-куватись. Ось чому я не згоден, що мовляв не треба бути фахівцем, щоб мати філософський досвід, це значить перебувати поза фаховим спілкуванням, яке і реалізує спілкування з приводу певного предмету. Істина є функцією спілкування, спілкування дає змогу істині справджуватись, ви-виднюватись, чим інтенсивніше спілкування, тим більше світла істини. В цьому контексті терміни, та історично складений дискурс, є необхідними умовами для пізнання істини, хто поза спілкуванням, той не знає істини, той впадає в психологізм та суб"єктивізм. Тетяна, можливо мала на увазі іншу інтуїцію, а саме ту, що сам фаховий дискурс може піддатись суб"єктивізмові, може бути такий тип спілкування, який не реалізує справжній зв"язок, але його профанує, і справді філософи іноді нехтують доцільністю у творінні термінів, перевантажують дискурс, однак є терміни, які несуть на собі печать повної доцільності, а отже їх уникнути неможливо, а значить треба бути долученим до фахового дискурсу, щоб обговорювати предмет, пройшло 2000 років, за цей час терміни настільки відшліфувались, що вже залишається дуже мало творчих альтернатив, адже наша мова не гумова, і має певні межі, однак це не означає, що ці терміни чи поняття є завершеними, адже вони є продуктом спілкування, а отже свободи, їхній сенс не є самоочевидним, але встановлюється в спілкуванні. Отже фахівці - це не узурпатори істини, але її свідки, оберігачі спадщини, тяглості, а отже можливості повторення, реалізації нового зв"язку, мого власного неповторного повторення, яке спирається на СПАДЩИНУ, КУЛЬТУРУ, МУЗЕЙ, ФАХОВИЙ ДИСКУРС. Термінологія це не якийсь зайвий елемент, але такий, що сприяє спілкуванню, є засобом спілкування, якби не було спільної мови-термінології, ти уявляєш який хаос би був? Анархічний індивідуалізм, тотальна плюралізаціія, і туга за спільним (але не загальним, це принципово, загальне унеможливлює відмінність, а спільне навпаки). Сподіваюсь я задовольнив запити.
Щодо Бєрдяєва, я двома руками за, якраз те про що я тут казав, це значною мірою від Бєрдяєва, саме він розрізняв спілкування та загальність, і вважав істину не об"єктом, але тим, що реалізується в зв"язку, це конкретна універсальність, просякнуте моєю неповторністю універсальне, істинне. Істина не є відображенням об"єктивного світу, але творчістю спілкування, це не означає, що вона є вимислом, просто це спосіб її реалізації, заданий спосіб, не даний.

Доповнення від 10.07.2003 17:20.


Ще раз Тетяні. Не дивлячись на те, що думки висловлені тобою трохи в плутаній формі, одначе я відзначу, що є правильне розуміння певних речей, одначе, я порадив би не варитись у власному сокові, а почитав би трохи фахової літератури, поважаймо працю філософів, адже ми ж не станемо розмовляти про фізику, не вивчивши попередніх здобутків цієї науки.

От люблю я філософію. І все тут.
А "словоблудіє" не люблю.
Цікаво, чому жанр "коментарії до сутр" на Сході так не схожий на "критику до тексту" в західній традиції?..

А схоластика?

О.,

Я НЕ є "прихильницею індивідуалізму" і не вважаю, "що окремо взята людина поза суспільством і спілкуванням може мати досвід істини". Навіть не думала, що справила своїми словами, враження такого недалекого створіння

І не буду говорити про фізику, біологію, а скажу про право. Особи, які мають лише філософську освіту, за моїми спостереженнями, не здатні забезпечити "фахове спілкування, яке і реалізує спілкування з приводу певного предмету", якщо означеним предметом є юриспруденція і філософський рівень її базових категорій. Може це якісь недоліки у освіті конкретних людей, але суть наразі не у цьому.

Я спочатку говорила не про метатеорію для певної науки, а про індивідуальний вибір життєвого шляху кожною людиною, що формується під впливом світогляду людини. Як на мене, кожна людина здатна досягти певного рівня розвитку (її тоді можна назвати філософом), коли вона здатна відсторонено поглянути на свій власний світогляд як на результуючу найрізноманітніших потоків інформації і здатна на більш-менш свідомий демонтаж своїх поглядів, стереотипів (деконструкцію себе), того, що є "вотчиною" розуму. І для цього їй непотрібно спеціально закінчувати філософський факультет, приміром. Це також не означає, що вона є шизофреником. Щоправда, далеко не кожна людина такого рівня досягає, у тому числі серед тих, хто має диплом філософа. Вони так само благополучно поповнюють когорту догматиків.
Із сказаного випливає моє ставлення до праць філософів і "повага" до них. У міру моєї здатності їх зрозуміти я із ними знайомлюсь, але не суть, що усе одразу "доходить", бо, коли доводиться зустрічатися із досвідом наразі мені недоступним, то не здатний допомогти жоден глосарій термінології. І лишень після пережиття певних речей, раптом (чи справді раптом?) зміст простих "як дошка" слів осявається ясним розумінням.
Коли воно приходить, то починаєш помічати, що низка слів (або розмов) є лише різними обличчями одного явища, яке на тебе дивиться "правдивими очима". Зустріч із цим "поглядом", чомусь відбиває бажання говорити слова про нього, продовжувати якісь дискусії... Починаєш просто певним чином діяти, жити і все.

   default, мені дуже цікаво, а яка це наука дає фундаментальний аналіз своїх фундаментальних понять???

   На мою думку, якщо наука такий аналіз дає, тоді вона вже не наука. Коли вона починає "сумніватись" у власних підставах, це означає що в ній немає нічого позитивного, вона поринає "в дурну незкінченність смислів" (Гегель) - тобто перетворюється на філософію.

Махатма
"Сумніватися у власних підставах" періодично починають усі науки і саме тоді, коли стає не все добре у Данському королівстві, тобто чергова парадигма поступово вичерпує себе і система готується до стрибка у нову парадигму.
Це, до речі, нормальний процес - "криза жанру" - бо такий сумнів спрямований на виживання науки як цілого. Ця тема є окремою цікавинкою і досить переконливо висвітлюється філософами науки (Куном, приміром).

   Н-да, звідси можна зробити висновок, що у філософії постійна "криза жанру". А де ж "позитив"?...

То це ж і є основною властивістю. У всьому сумніватися, вигадувати й спростовувати нові фундаменти, складові...
Досить з нас лише картезіанської філософії!

   Anselm!
   
   А де ПОЗИТИВ??? Фізика вже ядерні реакції досліджує на яких увесь всесвіт побудований (так недалеко і до істини буття дістатись), а філософія все ще сумнівається у власних підставах.....

Махатма, батенька, сучасна фізика - страшна штука.
Істина буття все дальше від фізиків (більшість фізиків ядра чомусь дуже філософічні).
Весь світ вже ні на чому не побудований. Отака фігня всюди.
Це ж круто, "креатив так и прет"!

  Чому? Є ядро. Навколо нього з шаленою швидкістю крутяться електрони. З таких частинок увесь всесвіт і складається.

Люблю тебя, брат-позитивист.
Кстати, знаете смешную историю про мистификацию
Сокаля (такой физик из Нью-Йорка)? Суть истории в том, что
он написал абсолютно бредовую статью (текст был чуть ли не сгенерен на компе) про "Постмодернистскую деконструкцию в квантовой теории".
Самое интересное, что появилось куча положительных рецензий, которые говорили как хорошо он написал и так далее...
Вообщем, развлекся чувак.

Журнал називався "Соціальний контекст", якщо не плутаю. А справа відбувалася у 1997 році.
Після публікації він признався, що він пожартував (на компі він його не генерив).
MAHATMA, це тебе у школі навчили, що електрон "со страшной силой" літає навколо ядра.
Наскільки мав змогу спілкуватися з фізиками, вони висміювали таке розуміння фізичних процесів в структурі атома. говорили, що це для того, щоб підручники для дітей у школі можна було писати.
Я сам трохи цікавився, наприклад, теорією "калібровочних полів", теорією відносності і так далі. До речі, знаєте про теорію поля, якою займався Ейнштейн під кінець життя. Наскільки я розумію, то всі ми захоплюємося СТРУКТУРНИМИ компонентами, тоді як нікчемно мало знаємо про природу взаємодій - мова й де про гравітаційні, магнітні, електричні і слабкі взаємодії.

і весь прикол Ньютонівської механіки, що вона носить частковий характер, у неінерціальних системах. Так що брат-позитивіст, ти все бачиш чітко, але тільки на відстані витянутої руки.

 

   Ну не треба вже на мене такий страшний ярлик навішувати. Я феноменологію теж люблю, і структуралізм і філофські модерни та пост-модерни .

   Просто я хотів трохи філософів попровокувати: а ну ж бо хоч один позитивіст серед них знайдеться? Звичайно, таких не знайшлось. Зате, філософський дискурс перетворився на фізичний .

   А взагалі-то, як справедливо зазначив Anselm, філософія розвивається за рахунок сумнівів у власних підставах. Я веду до того, що хотів спробувати у них посумніватись...

А фізика і філософія - дисципліни дуже подібні, якщо абстрагуватися від конкретних матеріальних і елементарних частинок. Що та, що інша вивчає фундаментальні для нас речі. Або принаймні намагається зрозуміти.

Мені починає подобатись дискусія. Тетяні, я не впевнений, що ти мене зрозуміла. Людина як раз, на мій погляд, і не здатна відсторонено подивитись на свій світогляд, не здатна відсторонитись від своїх передсудів, оскільки її мислення базується на цих передсудах, ти мимоволі відтворюєш міф про безосновний початок, але тільки-но людина починає шукати такий початок, вона усвідомлює, що будь-який окремий початок пов"язаний з усіма іншими, вона усвідомлює власну кінечність, нездатність до охоплення цілого, тому істина індивідуальному мисленню непідвладна, тому я і стверджував, що істина і деструкціія передсудів є функцією спілкування, абсолютом є спілкування, недарма християнство каже про Бога як спілкування, як про Трійцю, він є абсолютним спілкуванням, тому істина реалізується як спілкування із світом, суспільством, та Богом. Ти на мій погляд хочеш "зупинити" людину в статичному стані, і в цьому стані надати їй здатність до деструкції передсудів, але немає статичної точки, абсолютної точки спостереження, людина зачіплена в історичний розвиток світогляду, і вона не може вийти з цього процесу, вона лише "момент" цілого, вона не може стати абсолютом, тому всі її намагання досягти "чистого" світогляду безпідставні. Знову ж таки "вигляд-вид" істини поза мовою неможливий, емпірія завжди містить в собі якусь теорію, а теорія як я казав динамічна, це рефлексивний рух зв"язку людини із суспільством, його дискурсами, та світом. Ось чому поза фаховими дискурсами існування істини сумнівне. Можливо тебе ввели в оману мої апелювання до "фаховості", але я розумів це в найширшому смислі, це серйозне ставлення до певного роду проблеми, відповідальність за її розв"язання, група людей, об"єднана таким настроєм тільки і може бути свідками істини розв"язання цієї проблеми, тим хто хоче теж розв"язувати цю проблему має прилучитись до досвіду розв"язання цієї проблеми цією групою, лише так він може деконструювати свої хибні уявлення про цей предмет чи проблему. Щодо філософії: а що я казав з самого початку? філософія,намагаючись дійти до безсумнівних підстав всього, усвідомила, що не може цього зробити, це досвід "провалу" у єдності світу і досвід постійного впадання в метафізичне мислення, коли світ мислиться як єдність, це досвід основи світу як неволіючої волі і воліючої відсутності волі. Хибні як метафізичні так і антиметафізичні стратегії. Охоплення цілого в рамках миислення неможливе, тому що в самому світі немає цього цілого, сама людина перебуває поза абсолютом, поза охоплення цілого виду сущого, а точніше кажучи, не можна навіть так казати "поза абсолютом", тому що сама вимога абсолюту весь час себе заперечує вимогою заперечення існування абсолюту, хоча в той же час вимога заперечення абсолюту заперечується вимогою ствердження абсолюту. Щодо фізики, фізики ніколи не уявляли собі частки справді як якісь кульки, що десь літають в порожнечі, це всього лише модель, якість локальності, дискретності поєднується з якістю хвилі, матерія це рорзімкнута сутність, яка виявляється в різних якостях, які всі взаємопроникні, є функціями одна одної - маса, енергія, швидкість, вага, частка, хвиля, щільність, тому матерія не "втілює" ідеї, як це собі уявляли античні філософи, матерія та ідеальне нерозривні, речі є конкретними комбінаціями логічних якостей матерії, зв"язком різних зв"зків, логосом логосів, тому пізнавання світу є функцією зв"язку спостерігача ,спостережуваного та цього зв"язку із самим собою.

Доповнення від 16.07.2003 11:18.


А скоріше зв"язку спостерігача із цим зв"язком.

На Ярославській, 40 щотижня по неділях, о 13 00 збирається Філософський клуб. Перерви на літо в них не передбачається. Можливо, це місце виявиться для ініціатора цієї дискусії, та й для когось з учасників, корисним.

   
   
    Ну-ну. З цим важко не погодитись, принаймні філософи типу Фуко в цьому не сумніваються.
 
 

    Ну і хто там казав, що фізика - це страшна наука, а філософія спасе світ (трохи іронії).
   За логікою default\"a, виявляється пост-модерністи запозичили деконструкцію метафізики саме у фізиків !!! Вище вказана цитата це яскраво ілюструє.

  Ось іще одна підтвердження:
 

    Ніби сам Фуко писав...

матерія та ідеальне нерозривні, речі є конкретними комбінаціями логічних якостей матерії


Ну, прямо за Войновичем "Москва-2042". Первинне є вторинним, а вторинне є первинним... Метафізика, гегельянство і кантіанство!

Що глибше людина розуміє суть складних речей, то простіше вона здатна їх пояснити. Той же Гегель - цього не вмів, а, швидше, не хотів. Але ж не всі - гегелі.

Спустіться на землю. Модні теорії ще не обов"язково є істина.

Спроба шукати сутність у зв"язках облишає поза увагою природу елементів системи, яка їх породила (гадаю, саме система в цілому).

Штовхає до містики й до релігійності. А віра - вічний суперник (нерідко -успішний) філософії. Хіба що у буддизмі це протиріччя до певної міри знято. Але чи є буддизм нашим дороговказом?

Тільки якщо їх суть є простою. Але суть складних речей складна.

Гей, чи є на форумі студенти-філософи? Філософи, давайте тусуватись!

Це абсолютно вірно. Насправді фізика - багато в чому у глухому куті. Саме через відставання базових філософських розробок.

1. Вільне падіння вважається рівноприскореним рухом. Насправді це не так. Біля поверхні Землі - g= 9,8 м/с2. Біля Місяця g=0,0027 м/с2.

2. Прискорення вміщує один параметр простору - метр. І два часу: с*с

(секунда у квадраті). Але ж у теорії відносності весь континіум- це єдність просторочасу (часопростору). Тобто прискорення ніяк не вписується у Енштейнівську картину світу.

3. Маса E=mс2. Збільшення швидкості веде до безкінечного творення маси: з грама виростає цілий нескінченний Всесвіт. До Бога - один крок.

4. Всесвітня ґравітація за Ньютоном передається мільярдами мільярдів тонн через пустий простір (вакуум). Як у таку модель можна вірити всерйоз?

5. Електромагнітний зв"язок утворено двома ЕЛЕКТРИЧНИМИ ЗАРЯДАМИ. Магнітного заряду не зазначено.

6. Максимальна швидкість у Всесвіті всього 300 000 км/с - надзвичайно мізерна швидкість для величезного Всесвіту.

Це що: впорядкований Космос. Чи Хаос, простір, розірваний на окремі шматки через надмалу швидкість сигналу від, скажімо, краю Галактики до її сегментів?
...

Не знаю до чого тут гей, але студенти-філософи на форумі є..
От тільки цей топік вже настільки деконструйований, що на те нема ніякої ради.. окрім як створити інший :wink:

Будь-яка сила (в т.ч. прискорення) не вписується в ейнштейнівську картину світу.. Але прискорення як таке є і в загальній і в частной (допоможіть з перекладом) теорії відносності. Рівно тією мірою якою є і швидкість. І прискорення, яке ми в ньютоновскій парадигмі найчастіше спостерігаємо внаслідок дії сили притяжіння (менших тіл до більших), у Ейнштейна пояснюється викривленням простору.

Боже, яку ви вмієте фігню нести!

Причому тут менші тіла чи більші? Вам знайомі поняття густина, маса, чи атомне число?

Філософи, блін.

І чому прискорення вміщує один параметер простору? А часу у нас виходить два. Хоча, здається зрозуміло - поняття похідних, вам нещасним, невідомо.

Знов відкриваю страшну таємницю - похідна від шляху - швидкість, а прискорення є другою похідною від того самого шляху. А похідну ми беремо по часу.

Рівноприскорений рух залежить від гравітаційної константи, що для кожного окремого тіла вираховується за формулою. Коли ви м"яч кидаєте відносно Землі, то і Земля, і м"яч з рівним прискоренням зближуються.

А рівне прискорення - спеціально для філософів пояснюю (ви ж бо люди дикі - фізику вивчаєте певно за Кантом і Шопенгауером) - це коли протягом константних дискретних проміжків часу швидкість зростає рівномірно! І вільне падіння не "вважається", а є рівноприскореним рухом.

Щодо всесвітньої гравітації, що передається через пустий вакуум, і вам це здається несерйозним.... вважаю що саме час перегляну вашу оцінку з фізики у випускному атестаті школи авторитетною комісією, та позбавити вас цього самого атестату. Бо несерйозних речей багато - ось між електронами і протонами у атомах також певно пусто - а це несерйозно! Висновок - атомів не існує! Нільс Бор, Резерфорд, Фермі та Курчатов - просто ацтої перед вами - геніями.

Respect, naamah! В мене теж закралися сумніви як цей доморощений філософ отримав атестат. Я правда сподівався, що відзовуться фізики

Пілат сказав йому: \"А що є істина?\"

Вас не бентежить, що у Енштейнівському Всесвіті Ви ніколи не зможете спілкуватись з братами по розуму? Бо світловий сигнал лише від Землі до Сонця подорожує 8,5 хвилин. А до найближчої зірки - вже роками! До інших галактик - мільйони і мільярди парсеків!

Отже у Енштейнівському Всесвіті майже відсутня внутрішня взаємодія елементів (галактик та метагалактик).

Космос у давніх греків - цілковитий Порядок, а не Каос! То що є наш Всесвіт? Чи вірніше АнархоВсесвіт?




Ви говорите про умовності, моделі, спеціальні, нефілософські поняття. Такі як матеріальна крапка (точка) тощо.

Я - про філософські категорії часу, простору.., про філософський аспект побудови картини Всесвіту. Якого досі на рівні сучасної науки не сконструйовано.



Я вже пояснював з цифрами: Саме прискорення не є константою. Отже це дуже умовно \"рівноприскорений\" рух. З філософської точки зору - він якраз \"рівнозмінний\".



Насправді "пустот" чи чогось подібного вакууму в атомах нема. Це Вам будь-який фізік скаже. Є не пустоти, а мереживо роззосереджених електронно-протонних тощо хмар. Тут "мікросвіт" і "макросвіт" суттєво відмінні. А чому б це?

Не випадково, у свій час існувала теорія "світоносного ефіру", нині забута. Але чи не потрібна нова філософська основа теорії світлових хвиль та гравітаційних взаємодій?

Не все очевидне є вірним. Не все неймовірне помилковим!

Все з вами ясно.
Таким чином з філософської точки зору будь-яке поняття чи явище може бути зовсім неправильним і не таким, яким воно подано наукою після безлічі експериментів.
Метр - не метр, літр - не літр, вода - не вода, людина не людина, і так далі. Тоді я вам скажу, що форуму не існує, і вам туди писати немає ніякої потреби.

Горять склади коноплі...

Цікаво, що намагання філософів "розгорнути" філософський дискурс, неодмінно закінчуються розмовами на фізичні теми. Філософи починають вдаватись до різноманітних ретроспекцій щодо змісту фізичних термінів, а фізики "лізуть" у філософські поняття...

Чому так відбуваєьбся : : :

:arrow: Це те, про що мріяв Гуссерль - філософія як універсальна наука?

Тільки чому тоді філософи не розуміють фізиків, а фізики філософів?

Це Ви якраз демонструєте один з прикладів діалектичного підходу, розуміння процесу діалектичного переходу у "інакшість", часом навіть у протилежність.

Саме так! Це власне й теорія Енштейна стверджує, що припевних швидкостях чи при певних викривленнях простору-часу: Метр - не метр, літр - не літр, вода - не вода...

А поняття у наук (як знаряддя наукової праці) різні. Бо різні предмети дослідження. Навіть, якщо за назвою термін співпадає, то і тоді значення різне. Бо беруться різні сутності й виміри певного явища.

Скажімо, фізичне поняття безкінечності і філософське різняться. Власне без цього філософія не була б метанаукою

Візьміть вузьку смужку паперу, поверніть один з кінців на 180 градусів та зклейте "Моментом". Потім візьміть пальця і водіть по поверхні у одному напрямку - коли знайдете кінець або другу сторону (не має значення якими засобами - фізичними чи метафізичними) - одразу пишіть у форум!

Справді, цікаво!
Чому для Папуаса і Європейця (зрештою для будь-якої людини) 2+2=4? Отже, є яесь смислове ядро цієї операції, яке є цілком зрозумілим як для 1-го так і для 2-го???
Так само із смужкою паперу. Нормальна людина (бачить всі кольори веселки, чує в діапазоні 20 - 20 000 Герц, має 2 руки, 2 ноги тощо) неодмінно відчує, де кінець цієї смужки заклеєний.

Тоді чому філософи і фізики не можуть порозумітись???

У фізиці нескінченність - як на стрічці Мебіуса - наявності чергового відрізку прямої (площі, об"єму) за кожним наявним у фізичній реальності шматком просторо-часу. Для філософа нескінченність інша - як елемент світобудови нескінченного Всесвіту, як структурний його компонент.

Питання фізикам та філософам:

Чи узгоджується з принципом "матерія - це рух" Енштейнівська картина світу?

На мою думку, дане обговорення не призведе до чогось більш плідного, окрім спроб "блєснуть" своїми "познаніями" у фізиці, тобто пови**буватись. Адже дані теми не виходять за рамки фізики як науки. Тоді чого туди лізти філософам???

Деконструюйте краще метафізику, а не займайтесь "словоблудством" на фізичні теми.

Чому саме метафізику, а не діалектику

Одна справа - "блєснуть" своїми "познаніями", а зовсім інша - це базовий (!) шкільний курс фізики, який до речі не є курсом на вибір. І такі дивні заявки, які роблять тут деякі особи - це перш за все привід перевірити законність отримання цими особами середної освіти.

Зрозумійте нарешті, що на рівні шкільного курсу фізики Ви у філософії небагато скажете.

Шкода, що на форумі фізики не присутні. Вони б роз"яснили, чому Ньютон та Енштейн змушені були на Бога спиратись у своїх концепціях.

Навели ще з десяток прикладів, коли зазначена у шкільних підручниках теорія не може пояснити виявлених експерементально не сумісних з нею фізичних реалій.

Страшна реалія - ліфт поїхав, а двері залишилися! Фізика безсильна!!!

Без Бога і півлітри тут не розібратися.

naamah

=D>

По-моєму, твердження, що матерія - це рух, досить проблематичне, наскільки я знаю, з поняття матерії неможливо аналітично вивести атрибут руху, головним атрибутом матерії є протяжність. Хоча можливо тут справа в філософській настанові, в трансценденталістському мисленні справді проблематично пов"язати матерію і рух, в екзистенціальному мисленні це очевидніше, ми сприймаємо світ не відсторонено але "зацікавлено", ми ангажуємось в можливості буття, і тоді буття постає перед нами як "тонічне", головним його визначенням стає енергія. Вся заковика в первинній настанові, якщо це трансцендалістський сумнів, тоді логічним завершенням філософії є безумство, і найгеніальнішою філософською позою стає політ Дельоза з вікна.

Цілком згоден. Класичне визначення матерії вказує на такий її атрибут як рух.

Власне й фізика не визнає об"єктів, що є нерухомі чи рухомі "взагалі". Бо такий висновок можливий лише з позиції певного Спостерігача.

Розгляд Всесвіту як вічного спокою, аналогу анатомічного розрізу живої істоти - мертва модель вже мертвої істоти - можливий. Але чи плідний?

В такому Всесвіті не обійтись без певної ірраціональної сили - Бога чи всесвітньої ґравітації, яка управляє Всесвітом