Не перестаю дивуватися вибрикам попси.
Пару раз був змушений у маршрутці слухати ”спів” Глюкози. Виявляється, вона ще й досить популярна. Так от, на днях мені знайомі розповіли таку пригоду. Мовляв, на концерті цієї самої Глюкози глюкнулась апаратура з ”фанерою”, і довелося спробувати ”живого” співу. Зрозуміло, ані голосу, ні слуху, а голос зовсім не той, що в записах. Опісля з’ясували, що на фонограмах Глюкози співає Ірина Салтикова. Я чув ”голос” Салтикової, висновок: правдоподібно.
Знайшов інфу в Інеті
http://pesenku.h10.ru/0b_glukoz.htmlДля мене лишаються таїною такого роду ”творчі пошуки”. В Росії тепер - доба м”юзіклів. Проводяться масові кастинги. На кожну найменшу роль претендує велика кількість молодих (переважно) людей - більшість мають чудовий голос, вміють рухатися, гарно виглядають. Ті, що не проходять, так само й ті, що проходять і потрапляють у виставу, отримують мало (грошей, в сенсі). Для них метою є сцена. Чому б не розкручувати їх? Навіщо брати якесь теля, безголосе, не виняткової зовнішності, не навчене поводитись на сцені - і будь-яким чином пхати його в ”звьозди”? Не здивуюся, коли врешті-решт стане відомо, що Глюкоза - чергова дочка чергового російського нафтомагната.